Оборона Тбiлiсi. 24-25 февраля |
Вранці 24-го лютого 11-а армія отримає новий наказ про наступ на Тбілісі.
|
|
Лівий берег Кури (Мткварі)
|
Одна частина цієї групи (18-та кавалерійська дивізія) пробивалась до Авчальського залізничного вокзалу (по лінії Сартічала-Марткопі-Глдані-Авчала). Таким чином кавалерія намагалась замкнути кільце оточення та не дати евакуюватись грузинському урядові та армії. Підтримували кавалерію і аероплани.
|
Поки кавалерія обходила з півночі позиції грузинських військ, кістяк червоноармійців пішов у лобову атаку на Білойський бойовий відрізок (командувач цим сектором – полковник Н. Гедеванішвілі). Червона армія наступала при підтримці бронепоїздів (~5) і танків. До речі, в тих боях були підбиті як мінімум один танк і один поїзд.
|
Недалеко від села Норіо 24 лютого, грузинська кавалерія вдарила у фланг 18-ої дивізії, намагаючись зупинити противника. Але не вдалося. 400 проти 1500 – при такому співвідношенні про перемогу говорити не доводиться.
|
Червона кавалерія продовжила наступ і того ж дня, всього за кілька годин, взяла станцію. Але не надовго. До кінця дня грузинські добровольці висунулись на бронепоїзді в бік Авчала. В результаті успішної контратаки Тбілісі був деблокований з півночі. І уряд в повному складі евакуювали в Кутаїсі.
|
|
Правий берег Кури (Мткварі) |
Група, під командуванням М. Веліканова, повинна була пробитись до Тбілісі по лівому березі Кури (Мткварі) і розгорнути наступ на Мцхета.
Щоб здійснити це, 25-та, 54-та і 58-ма стрілецькі бригади, при підтримці важкої артилерії, почали наступ на височини в районі Шавнабаду і Табахмела. 96-та стрілецька бригада, при підтримці 9-ої батареї легкої артилерії, добровольцями з Вірменії і кадетами з Баку, повинна була зайняти Коджорську височину.
|
Водночас, змішана група (кавалерійський полк плюс кавалерійська бригада з Вірменії) намагались взяти Тбілісі з заходу. Але на шляху «спіткнулась» на позиціях грузин на висоті 1496 (між Цхнеті та Манглісі). Після серії невдалих спроб штурму (навіть підтримка батареї легкої артилерії не допомогла), кавалерія обійшла висоту і вирушила далі на схід. Але і тут червоноармійці зіткнулись із сильним спротивом в районі Цхнеті. І хоча основна частина не змогла пробитись в столицю (25-26 лютого), проте маленький загін вийшов в район Дігомі. Зараз це район Тбілісі, тоді – всього лиш село. Поява противника на північ від столиці вже створювала істотну загрозу. А грузинське командування просто не володіло достатніми ресурсами, щоб закрити всі дірки в обороні.
|
|
|
Ці два дні були напевне найгарячішими за весь період оборони Тбілісі. Не дивлячись на значну перевагу противника, грузинські солдати, гвардійці, курсанти і добровольці вели впертий опір. Найтяжчі бої вели на лінії Ліло-Кура, в районі Коджорі, Табахмела і Шавнабада. Багато позицій переходили з рук в руки по кілька разів.
|
Очевидна перевага РСЧА в живій силі та техніці, нестача ресурсів для ведення боїв по всіх напрямках змусили грузинське командування відступити. І лише наприкінці 25 лютого частини грузинської армії отримали наказ про відступ. Всі частини покинули свої позиції і почали відступати в напряму Мцхета. Тбілісі впав, але було збережено армію та уряд (його евакуювали в Кутаїсі ще 24-го). В жертву було віддано столицю заради подальшого спротиву.
|
Лише після відступу грузинських військ, Ревком (перетворений того ж дня в РНК (Рада Народних Комісарів) Грузинської РСР (Рада Народних Комісарів переїздить із Шулавері в Тбілісі, і проголошує себе єдиною законною владою в Грузії.
|