Алаверді

Алаверді

Серед мальовничих місць регіону Кахеті є багато важливих історичних об'єктів. Сьогодні познайомимось із монастирським комплексм Алаверді з церквою св. Георгія.

 

Координати:

(DMS) 42°1'56.64" N 45°22'37.56" E

(DM)   42°1.944' N    45°22.626' E

(DD)   42.0324 N      45.3771 E

  Карта

Після християнізації Грузії виникає необхідність і в створенні монашого обряду. Просвітителями Грузії в VI ст. стають 13 сирійських отців (в джерелах також зустрічається назва ассирійські, кападокійські отці). Один з них - Йосиф, - стає засновником церкви Алаверді. З часом храм, присвячений святому Георгію, став релігійним центром Кахеті та з плином століть видозмінювався, розширювався, перебудовувався.

Те що ми можемо побачити зараз – це цілий комплекс різноманітних будівель. Центром ансамблю, безсумнівно, є сам храм, який датується XI ст. Це був період економічного, соціального і культурного розквіту країни, що і відобразилось в архітектурному будівництві храмів, замків тощо. За свою майже тисячолітню історію комплекс пережив чимало періодів, у тому числі невдалих і навіть складних. Наприклад, у 80-х рр. XVст., як свідчить літописець, велись роботи з відновлення зруйнованого купола. Землетрус 1742 року  також завдав шкоди храму, який відновлювала дружина царя Теймураза II, потім її син, цар Іраклій II (Ерекле). А ще війни, постійні набіги, мусульманське володарювання. Проте, все це не завадило Алаверді і до тепер залишатись однією з найкрасивіших пам'яток архітектури Грузії.
Увійшовши до середини церкви ми побачимо, що внутрішній простір видається дуже великим і широким. Сам храм має хрестово-купольну форму і висоту трохи більше 50 метрів, але за рахунок виведення центральної нави до рівня підпружних (допоміжних) арок куполу, з'вляється ефект просторості. Окрім того, при відновленні храму в XVст., новий 16-гранний купол зводився вищим за попередній. Цікаво, що до побудови в Тбілісі Кафедрального Собору Самеба, Алавердійський храм св. Георгія був найвищим кафедралом Грузії.

Розписи в середині храму відносяться до різних періодів:
XI ст. (вівтарна частина та південний рукав);
XV-XVI ст. (найкраще збережені фрески південного рукава, ймовірно, оновлювались на початку XVII ст.);
XVI-XVII ст. (західний та північний рукав храму).

Інші споруди комплексу (огорожа, палати, трапезна, покої єпископа і т.д.) відносяться вже до XVI-XVIII ст.
Сьогодні це діючий чоловічий монастир. Нам зустрічались завжди привітні ченці, які, маючи трохи вільного часу, завжди готові розповісти про храм і показати його реліквії. Зокрема, українцям гордо показують подарунок від Києво-Печерської Лаври з мощами святих.

На території є виноградник та марані (винний погріб), де монахи виготовляють екологічно чисте монастирське вино. Щоправда, дегустації і продукція недешеві.
І хоча комплекс Алаверді є доволі популярним туристичним місцем, любителям мандрувати непопсовими маршрутами раджу і його не оминати, він вартий уваги. А якщо Ви зібрались в Тушеті, то це ще й по дорозі.